На початку повномасштабного вторгнення росії українські бізнесмени створили Центр волонтерства та захисту (ЦВЗ). За рік ця благодійна організація надала допомогу на $98,9 млн(в еквіваленті наданої гуманітарної допомоги). За весь час вона об’єднала 2 тис. волонтерів і відправила 1491 фуру з гуманітарною допомогою у різні області України.
Маріанна Білик – хірург-стоматолог, власниця стоматологічної клініки «БІШ компані», президентка Асоціації імплантологів України та волонтерка Центру волонтерства та захисту, у фонді вона відповідає за медичний напрям.
У партнерському тексті з ЦВЗ Маріанна розповідає, як долучилася до благодійності та як їй вдається поєднувати власний бізнес і волонтерство.
Народження ЦВЗ: як це було
Пам’ятаю, як розбудила чоловіка о 4:30, тому що в нього задзвонив телефон. Він підняв слухавку та за якусь мить промовив: «Війна почалась!»
А о 10:00 ми всі вже сиділи в офісі компанії ТОВ «Регно Італія УА»: співробітники моєї клініки, партнери по бізнесу, друзі, знайомі – усі, до кого вдалося додзвонитися. Гуртом вирішили робити все від нас залежне, щоб допомоги Україні. Кожен взяв собі певний гуманітарний напрям для волонтерства чи фінансування допомоги.
Я розпочала координувати напрям медицини, адже я хірург-стоматолог і власниця стоматологічної клініки. Попри те, що доводилося й надалі розв’язувати робочі питання, приймати пацієнтів, я докладала максимум зусиль, щоб поєднати бізнес і волонтерство.
Пригадую, як нам потрібні були волонтери-медики, тому що певні завдання у фонді не міг виконувати будь-хто. І до роботи долучилася велика кількість стоматологів та інших колег зі сфери медицини, частину яких запросила я. Це були люди, які дослухались до мене, тому що знали особисто. А далі пішло хвилею, всі почали підтягувати один одного. Також приєдналося багато лікарів, які хотіли бути корисними, але не знали, де себе застосувати.
У найгарячіший період у нас одночасно працювало 120 медичних працівників на дрібному сортуванні медичних препаратів і близько 60 на грубому сортуванні.
Ми також об’єдналися з відомими громадськими організаціями Львова, такими як «Варта» й «Народна самооборона Львівщини». У них був досвід громадської діяльності ще з 2014 року, а в нас – ресурси та можливість системно допомогати. Також ми запросили ресторани, які готували гарячу їжу переселенцям і тим, хто цілодобово патрулював місто. А 25 лютого почала надходити перша гуманітарна допомога до нашого офісу.
Перші фури з допомогою
Ми розуміли, що воєнні події стрімко розгортаються, міста можуть опинитися в оточенні і дуже важливо швидко відправити гуманітарну допомогу в Маріуполь чи Херсон, тому що в будь-який момент їх можуть оточити. Тож ми сфокусувалися на прифронтових регіонах.
У перший місяць допомога в ЦВЗ йшла шаленими обсягами від усіх небайдужих людей у світі. І з Австралії, і з Канади, і з Японії. Хтось допомагав грошима, хтось – товарами, які вони виробляють.
Уже 26 лютого перші фури з допомогою були на кордоні України. До речі, водії не готові були заїжджати всередину країни. Тому ми завдяки міжнародним партнерам організували в Польщі склади, де допомогу дуже швидко перевантажували на наші українські фури, після чого все їхало до нас.
У той час коли логістичні компанії не працювали по усій країні, ми змогли організувати з перших днів доставлення гуманітарної допомоги в усі куточки України. А все завдяки потужній експертизі в логістиці, власному бізнесу та постійним партнерам компанії ТОВ «Регно Італія УА».
Як ми зростали
Наш склад на 2,5 тис. кв. м дуже швидко став замалим. Ми звернулись до партнерів, які надали ще більший склад площею 8,5 тис. кв. м. У ньому одночасно могли розвантажуватись-завантажуватись 16 фур.
Разом з партнерами, компанією «ВіЯр», ми організували внутрішній функціонал складу. З першого дня запустили відеонагляд, який на хмару записував усю роботу. Додатково залучили правоохоронців.
Наш склад дуже швидко став взірцевим волонтерським складом. Навіть багато інших фондів зверталися до нас по допомогу, оскільки в них не була налагоджена інфраструктура. Ми допомагали їм отримувати товар і сортувати його.
Львів став цілим волонтерським вуликом. Люди дзвонили й питали, чим можуть бути корисними. І коли перші фури приїжджали, то стояла черга з охочих допомогти нам.
Дехто з волонтерів казав, що діяльність у нашому фонді їх по-своєму рятує. Ще в нас були іноземці, які все кинули та прилетіли з Англії, Канади чи Америки допомагати. Вони купили собі бус і пів року допомагали з доставленням гуманітарної допомоги.
Допомогти центру або стати волонтером можна на сайті
«Бабусина аптечка» та інші проєкти
На початку повномасштабного вторгнення в нас був настільки великий потік допомоги, що ми могли відправити за день, наприклад, 10–12 фур з одними лише медичними засобами. Довелося приймати термінові практичні рішення, які б заощадили час.
Для лікарень, які давали нам запити, ми почали готувати набори: наприклад, «Перев’язка», «Анестезіологічне відділення» і тому подібне. Так ми формували набори під популярні запити від людей і лікарень. На початку війни всім треба було всього й побільше, адже лікарні боялися, що вони опиняться в окупації, і хотіли зробити запаси. Як лікарка я це чудово розуміла.
Також були запити від сільрад, щоб підтримувати місцевих жителів. Але був настільки великий потік, що ми не встигали обробляти кожен індивідуально. Так у нас виник проєкт «Бабусина аптечка». У ній є ліки, які мають бути в кожного в домашній аптечці. Така аптечка відразу розходилася в усі регіони країни.
Але з часом ми зрозуміли, що потреби в таких об’ємах й найменуваннях медичних товарів, які доставляють усі гуманітарні організації, насправді немає. Тож ми переформатували допомогу й почали робити проєкти більш точковими. Наприклад, один з них – «Кровоспинні й антибіотики». До речі, ці проєкти ми запустили з допомогою Українського католицького університету.
З медикаментами нам дуже допомагає мережа аптек «Подорожник». Крім ліків вони регулярно підтримують фонд грошима на операційну діяльність. Щобільше, вони збирають волонтерів і допомагають волонтерськими силами: наприклад, розкладати ліки, перебирати тощо.
Але, звичайно, донатять й інші фірми. Наприклад, виробник «Атоксіл гелю» передає дуже багато своєї продукції.
Як ми визначаємо, кому і що доставляти
Спочатку ми визначали, що і кому треба доставити, завдяки базі даних МОЗ. Там ми дивились, чи насправді ця лікарня посилала запит. Якщо в міністерства такий запит був, це означало, що потреба в цьому препараті є. Десь із середини літа я самостійно почала все моніторити, шукати запити від лікарень і надавати ліки з обладнанням. З того часу я особисто відвідую ці лікарні, спілкуюся на місцях з лікарями, медперсоналом та оглядаю всі приміщення, щоб зрозуміти потенціал і потреби.
До речі, на п’ятий день після деокупації частини Херсонської області я була там сама, на сьомий день наша фура з допомогою розвантажувалася там, а буквально за тиждень там були вже всі гуманітарні організації. Коли я знову приїхала в Херсон, то побачила, що туди вже заїхали і «Лікарі без кордонів», і Червоний Хрест тощо.
Тому ми вирішили знову переформатуватися і вже надавати допомогу там, куди мало хто добирається. Річ у тому, що міжнародні фонди їздять у безпечніші місця, їм заборонено переміщатися на прифронтових «гарячих» територіях. Я подивилась, де є найактивніші бойові дії, і вибрала Донецьку, Луганську та частково Харківську область. З того часу, десь із кінця вересня – початку жовтня, я постійно їжджу в ці регіони.
Ми співпрацюємо саме з лікарнями, адже роздавати ліки просто цивільним людям, які не знають ані дозування, ані складу препарату, – це не дуже гарна ідея. Коли надаємо допомогу власне лікарням, я виділяю час у своєму робочому графіку й обов’язково приїжджаю, щоб упевнитися, що ліки видаються, а обладнання працює.
До речі, якщо протягом двох тижнів обладнання не вводять в експлуатацію – перевозимо його до іншої лікарні. Ми проти простою, адже воно має рятувати людей.
Про проєкт із «Приватом»
Серед бізнесів, з якими працює Центр волонтерства та захисту і які нам довіряють, Mitsubishi, «Альтера», криптобіржа Binance, «ОККО», Philips, «Нова пошта» і ще багато інших крутих компаній.
Якось до нас звернулися представники благодійного фонду «ПриватБанку» і розповіли, чим та як саме вони можуть бути корисними. Перед тим, як надати кошти, «ПриватБанк» попросив залучити їхніх представників до нашої роботи. Ми мали показати їм усю нашу роботу, щоб вони розуміли, з ким співпрацюватимуть.
Представники банку прийшли до нас на початку грудня, а вже в кінці місяця ми з ними доставили обладнання у прифронтові зони та лікарні на 12 млн грн і ще ліків на 2,5 млн грн.
Після того як команда банку побачила масштаби та кількість допомоги від ЦВЗ, вона вирішила час від часу доєднуватися до нашої благодійної організації. Йдеться не тільки про гроші від фонду «ПриватБанку», а й про волонтерство за можливості.
Я вважаю, що соціально відповідальний бізнес – це майбутнє. Бізнес, який заробляє гроші та не несе соціальної функції або, якщо навіть несе, не афішує це, ризикує із часом втратити свою долю ринку. Є навіть дослідження компанії Gradus Research. 44% українців довіряють тим брендам, які підтримують ЗСУ, 34% звертають увагу на те, чи веде бренд бізнес у росії, а 21% надають перевагу тим брендам, які займаються волонтерською діяльністю.
У нашого фонду була помилка: ми намагались, так би мовити, не «піаритись на війні», тобто не розказувати про все, що ми робимо. Тому більшість українців і не чули про нашу благодійну організацію. Але насправді людям важливо це знати, щоб вони розуміли, з ким мати справу, з ким співпрацювати, які бренди споживати.
Дізнатись які ще є проєкти можна тут
Які в нас плани та в яких соціальних ініціативах потрібні партнери та підтримка бізнесу
Одна з найближчих ініціатив ЦВЗ – це ремонт. Зараз в деокупованих селах є велика потреба в ремонті даху та потрібні відповідні будівельні та покрівельні матеріали.
Ще одна з ініціатив, яку ми плануємо втілювати, – це постачання систем очищення води у прифронтові зони. І ще один із проєктів, до якого могли б уже долучитися майбутні партнери, бізнес і фонди – це відновлення прифронтових лікарень.
І, звичайно, ми продовжуємо збирати кошти на медичне обладнання та ліки. Одна з найбільших потреб – це медичне обладнання, від лабораторного до найбанальнішого, наприклад, для аналізу крові чи сечі. На деокупованих територіях його розікрали. До того ж у більшості лікарень воно розбите або просто відсутнє.
Як лікарка і власниця клініки розумію, що медикам складно працювати без діагностики. Й у прифронтових зонах стоїть питання специфічних розхідних матеріалів. Наприклад, системи для великих вен.
У кожній лікарні залежно від її спеціалізації потрібні різні обладнання чи медикаменти. Наприклад, медичне забезпечення вкрай необхідне для дитячої лікарні патології новонароджених у Краматорську, яка взагалі одна на Донецьку та Луганську області.
Як поєдную волонтерство з бізнесом
Я не тільки керую власною клінікою, а й очолюю Асоціацію імплантологів України та навіть намагаюся встигати реалізовувати на її базі волонтерські проєкти. Наприклад, ми запускаємо волонтерський стоматологічний кабінет у Новояворівську, де безплатно прийматимемо військових. Цей проєкт називається Dental Front.
Насправді, поєднувати бізнес і волонтерство непросто, але воно варте того, щоб спробувати. Я усвідомила сильне виснаження навесні минулого року. Дуже добре пам’ятаю той день. 24 травня 2022 року можна назвати критичним моментом, коли я вже думала, що піду з фонду.
Працювати на складі – це взагалі був не мій профіль, адже я хірург-стоматолог і працюю в кабінеті, де спокійно, чисто. А коли холод, пилюка, бруд, це викликає неабиякий дискомфорт. До того ж я не дуже розуміюся на складській роботі. Отже, я зрозуміла, що хочу покинути роботу на складі.
Проте 25 травня мені зателефонувала сестра і розказала, що її чоловік – тато трьох хлопців, моїх племінників – який пішов добровольцем у перші дні війни, пропав безвісти. І після цього я пообіцяла собі, що заради нього точно лишуся на складі до закінчення війни. Мотивація зовсім не позитивна. Але вона є, як у кожного з нас.